Рольова гра є провідним видом діяльності дошкільників, а не просто їх улюбленим заняттям.

В ігровій діяльності найінтенсивніше формуються психічні якості й особистісні риси дитини, тобто основні новоутворення, які готують перехід дошкільника до наступного вікового етапу - молодшого шкільного.

Ігрова діяльність впливає на формування довільних психічних процесів: у грі починають розвиватися довільні увага і пам'ять. В умовах гри діти краще зосереджуються, більше запам'ятовують, ніж під час лабораторних дослідів. Свідома мета (зосередити увагу, запам'ятати і пригадати) вирізняється дитиною найлегше у грі, її умови вимагають від дитини зосередженості на предметах, включених в ігрову ситуацію, на змісті дій і сюжету. Дитина, яка не буде уважною до того, що вимагає попередня ігрова ситуація, не запам'ятає умов гри, буде відсторонена однолітками. Потреба у спілкуванні, емоційному заохоченні вимагає від дитини цілеспрямованої зосередженості і запам'ятовування.

Ігрова ситуація і дії в ній постійно впливають на розвиток розумової діяльності дошкільника. У грі він вчиться діяти із замінником предмета - дає заміннику нову (ігрову) назву, діє з ним відповідно до назви. Предмети-замінники стають опорою для мислення. На основі дій з ними дитина вчиться міркувати про реальний предмет.

Поступово ігрові дії з предметами скорочуються, дитина навчається міркувати про предмети, уявно діяти з ними. Рольова гра має неабияке значення для розвитку уяви, яка розвивається, коли дитина вчиться заміщати предмети іншими предметами, бере на себе різні ролі. Діти старшого дошкільного віку у своїх іграх рідше використовують предмети-замінники, ігрові дії, вони поступово утотожнюють предмети і дії з ними, створюють у своїй уяві нові ситуації. У такому разі гра розгортається у внутрішньому плані.

Позитивно гра впливає на розвиток особистості дитини, оскільки через неї вона пізнає поведінку і взаємини дорослих людей, які стають зразком для її поведінки. У грі дитина набуває основних навичок спілкування, якостей необхідних для встановлення контактів з однолітками.

Гра є першою школою волі дитини. Саме у грі вона виявляє здатність добровільно, з власної ініціативи, підкорятися різноманітним вимогам. Та й сама роль втілює у собі певні правила, є завданням, яке розв'язує дитина.

Ігрова діяльність наділена найбільшими можливостями для формування дитячої спільності, у ній найповніше активізується суспільне життя дітей.

У процесі ігрової діяльності зароджуються і диференціюються нові види діяльності дитини: формується зображувальна діяльність, вперше з'являються елементи праці і навчання. Використання ігрових прийомів, дидактичних ігор забезпечує відповідність природі дитини дошкільного віку. 

НАПРЯМКИ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА :

1.Збереження повноцінного психічного здоров’я дітей.

2.Психолого-педагогічне діагностування готовності дітей до навчання в період їх переходу з однієї вікової групи до іншої та підготовки дітей до школи.

3.Впровадження розвивальних, корекційних програм навчально-виховної діяльності з урахуванням різних категорій дітей.

4.Формування психологічної культури вихователів, педагогів, батьків.

5.Консультування з питань дитячої психології, її практичного використання в організації навчально-виховного процесу.

Основні напрямки роботи:

Корекційно-відновлювальна та розвиваюча робота з дітьми:

- розвиток когнітивної сфери;

- розвиток емоційної сфери;

- психогімнастика в дитячому садку;

- активізація пізнавальної діяльності дошкільників;

- арт-терапія з використанням елементів казкотерапії та ігор з піском.

Робота з працівниками:

- консультації;

- анкетування;

- лекційні заняття;

- тренінги;

- оформлення інформаційних куточків;

- виступи на педрадах і педгодинах.

Робота з батьками:

- анкетування;

- бесіди;

- консультації;

- оформлення куточків для батьків;

- виступи на батьківських зборах.

 

 

ГІПЕРАКТИВНІ ДІТИ

 Про гіперактивних дітей сьогодні знають всі: хто з чуток, а хтось стикається з гіперактивним малюком щодня у власній родині. Гіперактивна дитина з синдромом дефіциту уваги - це хаотичний вічний двигун - він постійно в русі, навіть якщо він і присяде, то його руки постійно знаходяться в русі - щось перебирають, крутять. Увага такої дитини розсіяна, вона безцільно звернена то на один предмет, то на інший. Навіть нові дитячі іграшки захоплюють таких дітей ненадовго.

Деякі, особливо літні люди, вважають, що така поведінка - наслідок неправильного виховання і вседозволеності з боку дорослих. Але це не так! Якщо гіперактивну дитину спробувати змусити бути спокійним за допомогою криків або покарань, ефект буде ще гіршим. Налякана і скривджена дитина стає ще більш активною, при цьому можлива істерика. Активність частенько дратує дорослих, яким хочеться, щоб все навколо було «чітким та спокійним». У той же час для дитини рух - це і ознака, і засіб розвитку, і зростання, тобто природна потреба.

У більшості своїй діти хочуть впоратися зі своїми проблемами, тому що бачать реакцію дорослих, незадоволених їх поведінкою. Але по-справжньому це можна зробити тільки зрозумівши, чи дійсно це проблема, а не природна потреба дитини в русі, а також з'ясувавши її причини.

 

Як запобігти проблемі?

1. Важливо допомогти збудженій дитині відчути себе впевнено, навчити самоконтролю і самоповазі.

2. Інформуйте дітей заздалегідь про майбутні справи: «Зараз ми одягнемося і підемо гуляти. Приблизно через годину повернемося і будемо обідати . Надягай чобітки, куртку і підемо».

3. По можливості, дотримуйтесь режиму дня - сон, їжа, прогулянка, в один і той же час.

4. Навчіться бачити позитивні сторони в активності дитини: вона швидко включається в дію, швидко виконує роботу .

5. Не пропонуйте дитині занять, що вимагають дуже довгого сидіння на одному місці.

 

Як впоратися з проблемою, якщо вона вже є?

Корекція поведінки гіперактивної дитини вимагає величезного терпіння з боку дорослих і систематичності. У спілкуванні з гіперактивною дитиною неприпустимі крайності, метод "батога і пряника" тут не підходить. Коливання в поведінці батьків - від суворості до сюсюкання негативно позначаються на психіці такої дитини.

При корекційній роботі з такими дітьми потрібен комплексний підхід. Батькам не варто сподіватися, що заняття з психологом і лікарські препарати допоможуть малюкові без їх участі. Основа успіху в корекції гіперактивності залежить, в першу чергу, від батьків і їх правильного спілкування з дитиною.

Всі дитячі ігри та іграшки повинні допомагати дитині стати спокійнішою. У першу чергу варто використовувати ігри для зняття напруги, м'язової та емоційної. Якщо малюк надто вже розбігався, то йому допоможе шведська стінка. З одного боку - це фізичне навантаження, а з іншого - необхідність зосередитися, піднімаючись і опускаючись по драбині. Звичайно, при цьому дорослому необхідно знаходитися поряд з малюком.

Коли малюк стане спокійніший, запропонуйте йому конструктор або пазли. Крім цього існує маса ігор, які допоможуть вам коректувати поведінку гіперактивної дитини.

"Роби навпаки" - ця гра розвиває навички концентрації уваги і в той же час не змушує дитину бути нерухомою, що дуже важливо. Ви показуєте малюкові різні рухи, а він повинен зробити навпаки. Ви піднімаєте руки вгору - малюк опускає. Ви заплющує очі, а малюк широко відкриває свої оченята. Ви витягаєте руки вперед, а малюк відводить назад. Сидячи на стільці, піджимає ноги під себе, а малюк навпаки, витягує ніжки вперед.

"Смуга перешкод" - покладіть на підлогу мотузку або пояс, розкладіть на відстані один від одного картонні кола, кубики та інші предмети. Дитина повинна пройти цю "смугу перешкод".

Занадто енергійній дитині потрібно давати час і можливість виплеснути свою енергію так, щоб це не принесло шкоди ні йому, ні оточуючим: перекидатися на матраці, пролазити під стільцями, стискати в руці м'ячик або силомір.

Щоб допомогти активній дитині зосередитися, візьміть її на коліна або притримуйте її рукою за плечі.

Як можна частіше, коли дитина спокійна, давайте їй знати, що її поведінка поліпшується: «Бачиш, ти вже зміг надовго зосередитися. Напевно, зараз ти пишаєшся собо».

Доручайте дитині справи в яких потрібно проявити активність - зібрати всіх до столу, принести необхідний предмет.

Не забувайте хвалити малюка навіть за маленькі успіхи і здобутки!