Живе в нашому селі добра, чуйна, розумна і порядна жінка – Шеверун Раїса Леонтіївна. У далекому 1960 році приїхала вона в Рожівку після закінчення  Ржищівського педагогічного училища навчати малюків. І хоч це доволі таки далеко від її рідного Ржищева, але юна наддніпрянка відчула в селі щось дороге її серцю. Як ми знаємо, Ржищів  розкинувся на горі над Дніпром. Рожівка теж гористе село. Так само співають солов”ї в садах, так само поряд ліс з напоєним ароматом квітів і грибів повітрям. І припала душею юна Рая до цього краю, і став він їй рідним.

     А потім почалися шкільні будні. І хоч учні Раїси Леонтіївни були маленькими, та проблеми їхні маленькими, не вартими уваги, не назвеш. Отож сумувати було ніколи. Вчителька переймалася болями кожної дитини, намагалася підтримати, допомогти, заспокоїти.  Працювала і з дітьми, і з їхніми  батьками. І хоч  першим учням Раїси Леонтіївни вже за 50 років, вони й досі з любов”ю називають її „першою шкільною мамою”.

      Але, як часто в нас трапляється, щастя не буває вічним. У 1971 році школу в Рожівці закрили. Діток перевели в сусідню Пухівську середню школу. А що ж робити вчительці? Теж їздити до сусіднього села? Але ж дома діти, чоловік, старенька мати, господарство. Ні, від дому не відірвешся. І без дітей не зможе. Адже педагог – це не просто професія. Це стиль життя.

      І тоді стала Раїса Леонтіївна завідуючою сільським клубом. Професійні навички педагога згодилися в новій роботі. Вміє жінка знаходити спільну мову і з бабусею-пенсіонеркою, і з підлітком, який тільки починає відкривати для себе завісу дорослого життя, і з радгоспним трактористом, і з дівчиною на виданні. І для кожного знайдеться тепле слово, слушна порада, а то й конкретна допомога.

      І потяглися до клубу люди. Допізна горить світло в його вікнах. Там проводить свої репетиції фольклорний ансамбль „Рожівчанка”, готуються до виступу драмгуртківці, відшліфовують свої мистецькі уміння майстри художнього читання. І кругом і всюди наша завідуюча. Вона, як то кажуть в народі, „і швець, і жнець, і на дуді грець”. Її чарівним співом заслуховуються всі присутні. У п”єсах вона перевтілюється то в лайливу бабу Параску, то в добру і ніжну  ланкову, то в селянку, яка вперше прибула до міста і розгубилась в міському гаморі.

      Люблять люди нашу Раїсу Леонтіївну. І як результат цієї довіри , обрали її односельчани депутатом сільської ради, а потім і районної. Понад тридцять років вона була народним депутатом. Спочатку Пухівської сільської ради, а потім, коли організувалась сільська рада в Рожівці -  депутатом  п’яти скликань Рожівської сільської ради.

      З 2010 року за станом здоров’я перебуває на заслуженому відпочинку.