КЛИМАСЬ ОЛЕКСАНДР  МИКОЛАЙОВИЧ 

– учасник бойових дій в Афганістані, 

депутат 4 скликань Рожівської сільської ради.

      Народився в селі Рожівка Броварського району в сім’ї робітників. Середню освіту здобув в Пухівській школі.  Після закінчення школи залишився працювати в рідному селі слюсарем з ремонту обладнання в ППР „Броварський”, звідки був призваний 29 вересня 1983 року на службу до лав Радянської Армії. В листопаді 1983 року прийняв Присягу на вірність Вітчизні і з 20.12.1983 р. по 12.02.1986 р. проходив службу в рядах обмеженого контингенту радянських військ в Демократичній Республіці Афганістан водієм броньованого тягача МТЛБ протитанкової артилерійської частини ППВЧ 94013, що обороняла підступи до аеропорту Кундуз та гарнізону військових частин.

     Близько 780 спекотних , неспокійних днів і  тривожних ночей довелося Олександру Миколайовичу виконувати інтернаціональний обов’язок у далекій мусульманській країні із середньовічними традиціями, незвичним тяжким кліматом, смертельними небезпеками для здоров’я і життя на кожному кроці. Ніхто не знав, що з тобою може трапитися через годину, дві, вночі, завтра. Сумнозвісна афганська війна нікого з її учасників не жаліла, кожного обпалила морально і фізично, болять і донині незгойні душевні і тілесні рани.

      Вірний військовій присязі Климась О.М. гідно виконував бойовий наказ і з честю витримав вогненне пекло Афгану. За мужність і військову доблесть, проявлену при виконанні інтернаціонального обов’язку, Указом Верховної Ради від 28 грудня 1988 року він нагороджений Грамотою Президіуму Верховної Ради СРСР, відповідно до Указу Президента Республіки Афганістан від 15.05.1988 р. медаллю „Воину-интернационалисту от благодарного Афганского народа”, указом Президента України від 14 жовтня 1999 року медаллю „Захиснику Вітчизни”.

      В лютому 1986 року  Олександр повернувся додому в рідне село з афганської війни, де його з нетерпінням чекали родина та кохана дівчина Тетяна, з якою невдовзі він одружився. І сьогодні Олександр Миколайович гордий тим, що має дружну та міцну сім’ю – люблячу дружину, сина та доньку.

      Не обминула Олександра Миколайовича і страшна Чорнобильська катастрофа, наслідки якої дуже сумні. Він став свідком жахливої аварії на Чорнобильській АЕС, працюючи на її будівництві монтажником металево-бетонних конструкцій. В зв’язку з надзвичайним станом був звільнений з роботи та евакуйований за межі радіаційно забрудненої території. Але з часом знову повернувся на роботу в місто Чорнобиль на підприємство зв’язку в підрозділ по обслуговуванню охоронної та пожежної сигналізації, де і на даний час займає посаду начальника підрозділу.

      За добру вдачу та порядність Олександр Миколайович ще в ранній юності заслужив шану та повагу односельців і тому вже 4 скликань обирається депутатом Рожівської сільської ради, що підтверджує його авторитет серед жителів села.